Чи змінюється ситуація з висвітленням судових процесів, пов’язаних зі збройним конфліктом?
ГО «Вектор прав людини» велику увагу приділяє питанням здійснення належного правосуддя в умовах збройного конфлікту в Україні та системно працює із партнерами для подолання його наслідків. Тож в межах проєкту “Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості” ми об'єднали зусилля з Медійною ініціативою за права людини та за підтримки державних органів і міжнародних фондів спільно працюємо над забезпеченням права знати правду про перебіг подій збройного конфлікту через налагодження співпраці та підвищення компетенцій залучених у розслідування, розгляд та висвітлення судових справ сторін.
Рік тому Медійна ініціатива за права людини презентувала аналітичне дослідження “Право на правду. Висвітлення судових процесів, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні”.
Аналітики та аналітикині, які працювали над звітом, шукали відповідь на питання: чому так мало інформації в українських медіа про справи щодо злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту?
Автори та авторки дослідження дійшли висновку, що є проблема з ресурсами, які медіа можуть чи готові виділити на висвітлення таких судових процесів, низький рівень судової журналістики, низькі рейтинг та клікабельність таких тем. Разом із тим, у дослідженні йдеться і про недосконалість судового процесу з точки зору гласності та відкритості, недостатнє інформування та сприяння ЗМІ з боку суду і навіть про тихий голос суддів під час зачитування рішень.
Уже у 2021 році МІПЛ та ГО “Вектор прав людини” у спільному проєкті “Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості” вирішили повернутися до проблем, піднятих у звіті, та обговорити з експертками та експертами, чи змінюється ситуація із висвітленням судових засідань щодо злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту, і чи актуальні досі висновки, які зробили автори та авторки звіту рік тому.
Під час онлайн-обговорення “Судові процеси щодо війни: як зацікавити медіа?”, що відбулося 10 лютого 2021 року, співавтор дослідження, директор Освітнього дому прав людини Сергій Буров серед інших проблем, із якими зустрічаються журналіст(-к)и під час висвітлення судів, пов’язаних зі збройним конфліктом, зазначив також про відсутність будь-якої статистичної або систематизованої інформації від правоохоронців щодо справ у злочинах, вчинених в умовах війни.
У рекомендаціях до звіту “Право на правду...” ми зазначили, що варто розширити підходи до системи обліку ведення статистичної звітності задля врахування, узагальнення та поширення інформації про досудові розслідування та судовий розгляд справ, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні.
У листопаді 2019 року у структурі Генеральної прокуратури почав діяти Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Основне його завдання — забезпечення національними правоохоронними органами — Національною поліцією, Службою безпеки України, Державним Бюро розслідувань — належні розслідування злочинів, скоєних під час конфлікту в Криму та на Донбасі.
“Ми вивчали приклади і досвід роботи схожих підрозділів у Нідерландах, Німеччині, Франції, Швеції, які розслідують міжнародні злочини. Там вони працюють давно, хоча в них немає збройних конфліктів, а ми — на етапі вдосконалення, оскільки багато чого вже довелося навчитися. Жоден злочин не залишається поза увагою правоохоронних органів, і країні-агресору важко їх приховувати. Аналогічні управління створено в структурах прокуратур Луганської та Донецької областей, які теж системно займаються порушеннями міжнародного кримінального та гуманітарного права, злочинами проти основ національної безпеки. Тобто на сьогодні в системі органів прокуратури ми маємо структуру, яка і в Криму, і в Донбасі веде роботу з виявлення порушень норм міжнародного права”, — розповів у інтерв’ю виданню “Дзеркало тижня” заступник генерального прокурора України Гюндуз Мамедов, який курує роботу Департаменту. Окрім систематизації проваджень, цей підрозділ у межах своїх компетенцій намагається комунікувати із суспільством щодо судових справ, обвинувачення в яких представляє.
Проте чи достатньо цього?
Через рік після публікації дослідження залишається чимало проблем із доступом до інформації про судові засідання.
Під час того ж таки онлайн-обговорення “Судові процеси щодо війни: як зацікавити медіа?” генеральний продюсер інформаційного мовлення НСТУ Федір Скрипник наголосив на важливості комунікації з боку судів та правоохоронців. На думку пана Федора, навіть елементарні розсилки від судів та прокуратури раз на тиждень з інформацією про справи будуть величезною допомогою медійникам та медійницям.
Як і раніше, мають місце окремі випадки перешкоджання доступу журналістів та журналісток до зали суду на засідання. Наприклад, 9 грудня 2020 року судова охорона Печерського районного суду міста Києва не пропустила більшість журналістів та журналісток на судове засідання у справі Віктора Януковича. 14 грудня на судове засідання Апеляційного господарського суду міста Києва не допустили журналіста Ukrpress.info та знімальну групи телеканалу ICTV. 16 грудня суддя Кіровського районного суду міста Кропивницького відмовився проводити судове засідання через присутність на засіданні журналістів та журналісток.
Від початку введення карантинних обмежень, пов’язаних із пандемією коронавірусу суди стали частіше обмежувати доступ медіа та вільним слухачам до судових засідань. Наприклад, 4 лютого 2021 року Київський апеляційний суд не допустив до зали суду вільних слухачів, обґрунтовуючи це карантинними обмеженнями, у справі полковника-розвідника Івана Без’язикова.
Також залишається актуальною проблема ясності та доступності для населення інформації про хід судового процесу та рішення за результатами розгляду справи.
Авторка дослідження, а нині перша заступниця Представника Президента в АР Крим, Дар’я Свиридова зазначила, що висвітлення судових процесів щодо війни потребує фахової судової журналістики, окремих знань від журналістів та журналісток, бо в цій ситуації вони виступають перекладачами зі складної юридичної мови на людську.
“Це дуже важливо у контексті донесення до суспільства того, що відбувається у процесі. Про те, як здійснюється судочинство і що правосуддя здійснюється загалом. Це дуже важливо у контексті загального відчуття справедливості у людей. Такі гарні слова, як право знати правду про події збройного конфлікту, про невідворотність покарання за найтяжчі злочини — це про те, що справедливість відбувається”, — пояснила Свиридова.
Світлана Хмельова, суддя-спікерка Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, під час онлайн-обговорення “Судові справи щодо війни: чому їх важливо пояснювати суспільству?”, яке МІПЛ та Вектор прав людини проводили 2 квітня, також наголосила на важливості подання інформації про судові процеси, пов’язані зі збройним конфліктом.
“Нас повинні зрозуміти обидві сторони конфлікту, щоб і наші громадяни, які зараз перебувають на “темній стороні” також розуміли, що тут відбувається, як у суспільстві, так і в судах”, — зазначила Хмельова.
У звіті ми зазначили, що більшість опитаних суддів озвучили проблеми необхідності підвищення кваліфікації, недостатність інформації про збройні конфлікти в інших країнах і як вони вирішувалися, та поки що недостатній рівень розуміння кваліфікації злочинів пов’язаних зі збройним конфліктом та як працювати зі статтею 438 Кримінального кодексу (порушення законів та звичаїв війни), про необхідність пропрацювання питань заочних (спеціальних) проваджень тощо.
Олег Ткачук, суддя Верховного Суду під час онлайн-обговорення 2 квітня висловився про те, що такі проблеми досі актуальні. Він розповів, що у 2010 році в Україні були ліквідовані військові суди. На цей час в Україні в різних інстанціях працює близько 15 колишніх військових суддів. Частина працює в прокуратурі, частина — в Збройних Силах України, бере участь у бойових діях.
“Потрібно розуміти, що кваліфікації та навчання для розгляду справ, пов’язаних з воєнним конфліктом, ніхто особливо й немає. У Касаційному кримінальному суді один лише суддя, який має досвід роботи у військових судах. Я також служив у військових судах і хочу сказати, що для розгляду військових справ діяло приблизно 50 тисяч різних нормативних актів. Звичайно, що за 7 років у тих умовах, коли судді мають шалене навантаження, опанувати цих 50 тисяч нормативних актів неможливо”, — зазначив пан Ткачук.
Водночас, Світлана Хмельова наголосила на тому, що суддям необхідна підтримка, оскільки категорія справ, пов’язаних зі збройним конфліктом, нова, і суддям непросто розглядати такі справи.
“Я з 2015 року не згадаю жодного семінару, конференції, яка була би проведена у межах курсу із підняття кваліфікації, саме Національною школою суддів. Жодних навчань із цього приводу не відбувалося. Як то кажуть, вчимося на своїх помилках”, — розповіла Хмельова.
Саме тому ГО “Вектор прав людини” та Медійна ініціатива за права людини ініціювали проєкт «Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості». В його межах проведено низку освітніх заходів для представників(-ць) судів, прокуратури, медіа та громадськості. Їх відеозаписи доступні онлайн:
1) Вебінар «Війна і правосуддя: як не загубитися в поняттях і знайти потрібні судові рішення?» (126 хв.). Запис: https://youtu.be/o15tbsQaQoA
2) Вебінар «Практичні аспекти ефективної комунікації справ, пов’язаних із збройним конфліктом» (122 хв.). Запис: youtu.be/A_R7KepZTDM
3) Вебінар «Воєнні злочини: як не загубитися в поняттях і відслідковувати судові справи?» (144 хв.). Запис: https://youtu.be/gMTzJDyshwQ
4) Вебінар «Особливості кваліфікації та розслідування воєнних злочинів» (157 хв.). Запис: https://youtu.be/vij3CZfPmN4
Онлайнові обговорення “Судові процеси щодо війни: як зацікавити медіа?” та “Судові справи щодо війни: чому їх важливо пояснювати суспільству?” були проведені в межах проєкту «Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості». Ідею проєкту підтримали Рада суддів України, Департамент Офісу Генерального прокурора України з нагляду за розслідуваннями злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту в Україні, ОГПУ, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.
Проєкт «Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості» реалізується в межах спільного конкурсу програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» та проєкту ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
Рік тому Медійна ініціатива за права людини презентувала аналітичне дослідження “Право на правду. Висвітлення судових процесів, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні”.
Аналітики та аналітикині, які працювали над звітом, шукали відповідь на питання: чому так мало інформації в українських медіа про справи щодо злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту?
Автори та авторки дослідження дійшли висновку, що є проблема з ресурсами, які медіа можуть чи готові виділити на висвітлення таких судових процесів, низький рівень судової журналістики, низькі рейтинг та клікабельність таких тем. Разом із тим, у дослідженні йдеться і про недосконалість судового процесу з точки зору гласності та відкритості, недостатнє інформування та сприяння ЗМІ з боку суду і навіть про тихий голос суддів під час зачитування рішень.
Уже у 2021 році МІПЛ та ГО “Вектор прав людини” у спільному проєкті “Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості” вирішили повернутися до проблем, піднятих у звіті, та обговорити з експертками та експертами, чи змінюється ситуація із висвітленням судових засідань щодо злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту, і чи актуальні досі висновки, які зробили автори та авторки звіту рік тому.
Під час онлайн-обговорення “Судові процеси щодо війни: як зацікавити медіа?”, що відбулося 10 лютого 2021 року, співавтор дослідження, директор Освітнього дому прав людини Сергій Буров серед інших проблем, із якими зустрічаються журналіст(-к)и під час висвітлення судів, пов’язаних зі збройним конфліктом, зазначив також про відсутність будь-якої статистичної або систематизованої інформації від правоохоронців щодо справ у злочинах, вчинених в умовах війни.
У рекомендаціях до звіту “Право на правду...” ми зазначили, що варто розширити підходи до системи обліку ведення статистичної звітності задля врахування, узагальнення та поширення інформації про досудові розслідування та судовий розгляд справ, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні.
У листопаді 2019 року у структурі Генеральної прокуратури почав діяти Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Основне його завдання — забезпечення національними правоохоронними органами — Національною поліцією, Службою безпеки України, Державним Бюро розслідувань — належні розслідування злочинів, скоєних під час конфлікту в Криму та на Донбасі.
“Ми вивчали приклади і досвід роботи схожих підрозділів у Нідерландах, Німеччині, Франції, Швеції, які розслідують міжнародні злочини. Там вони працюють давно, хоча в них немає збройних конфліктів, а ми — на етапі вдосконалення, оскільки багато чого вже довелося навчитися. Жоден злочин не залишається поза увагою правоохоронних органів, і країні-агресору важко їх приховувати. Аналогічні управління створено в структурах прокуратур Луганської та Донецької областей, які теж системно займаються порушеннями міжнародного кримінального та гуманітарного права, злочинами проти основ національної безпеки. Тобто на сьогодні в системі органів прокуратури ми маємо структуру, яка і в Криму, і в Донбасі веде роботу з виявлення порушень норм міжнародного права”, — розповів у інтерв’ю виданню “Дзеркало тижня” заступник генерального прокурора України Гюндуз Мамедов, який курує роботу Департаменту. Окрім систематизації проваджень, цей підрозділ у межах своїх компетенцій намагається комунікувати із суспільством щодо судових справ, обвинувачення в яких представляє.
Проте чи достатньо цього?
Через рік після публікації дослідження залишається чимало проблем із доступом до інформації про судові засідання.
Під час того ж таки онлайн-обговорення “Судові процеси щодо війни: як зацікавити медіа?” генеральний продюсер інформаційного мовлення НСТУ Федір Скрипник наголосив на важливості комунікації з боку судів та правоохоронців. На думку пана Федора, навіть елементарні розсилки від судів та прокуратури раз на тиждень з інформацією про справи будуть величезною допомогою медійникам та медійницям.
Як і раніше, мають місце окремі випадки перешкоджання доступу журналістів та журналісток до зали суду на засідання. Наприклад, 9 грудня 2020 року судова охорона Печерського районного суду міста Києва не пропустила більшість журналістів та журналісток на судове засідання у справі Віктора Януковича. 14 грудня на судове засідання Апеляційного господарського суду міста Києва не допустили журналіста Ukrpress.info та знімальну групи телеканалу ICTV. 16 грудня суддя Кіровського районного суду міста Кропивницького відмовився проводити судове засідання через присутність на засіданні журналістів та журналісток.
Від початку введення карантинних обмежень, пов’язаних із пандемією коронавірусу суди стали частіше обмежувати доступ медіа та вільним слухачам до судових засідань. Наприклад, 4 лютого 2021 року Київський апеляційний суд не допустив до зали суду вільних слухачів, обґрунтовуючи це карантинними обмеженнями, у справі полковника-розвідника Івана Без’язикова.
Також залишається актуальною проблема ясності та доступності для населення інформації про хід судового процесу та рішення за результатами розгляду справи.
Авторка дослідження, а нині перша заступниця Представника Президента в АР Крим, Дар’я Свиридова зазначила, що висвітлення судових процесів щодо війни потребує фахової судової журналістики, окремих знань від журналістів та журналісток, бо в цій ситуації вони виступають перекладачами зі складної юридичної мови на людську.
“Це дуже важливо у контексті донесення до суспільства того, що відбувається у процесі. Про те, як здійснюється судочинство і що правосуддя здійснюється загалом. Це дуже важливо у контексті загального відчуття справедливості у людей. Такі гарні слова, як право знати правду про події збройного конфлікту, про невідворотність покарання за найтяжчі злочини — це про те, що справедливість відбувається”, — пояснила Свиридова.
Світлана Хмельова, суддя-спікерка Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, під час онлайн-обговорення “Судові справи щодо війни: чому їх важливо пояснювати суспільству?”, яке МІПЛ та Вектор прав людини проводили 2 квітня, також наголосила на важливості подання інформації про судові процеси, пов’язані зі збройним конфліктом.
“Нас повинні зрозуміти обидві сторони конфлікту, щоб і наші громадяни, які зараз перебувають на “темній стороні” також розуміли, що тут відбувається, як у суспільстві, так і в судах”, — зазначила Хмельова.
У звіті ми зазначили, що більшість опитаних суддів озвучили проблеми необхідності підвищення кваліфікації, недостатність інформації про збройні конфлікти в інших країнах і як вони вирішувалися, та поки що недостатній рівень розуміння кваліфікації злочинів пов’язаних зі збройним конфліктом та як працювати зі статтею 438 Кримінального кодексу (порушення законів та звичаїв війни), про необхідність пропрацювання питань заочних (спеціальних) проваджень тощо.
Олег Ткачук, суддя Верховного Суду під час онлайн-обговорення 2 квітня висловився про те, що такі проблеми досі актуальні. Він розповів, що у 2010 році в Україні були ліквідовані військові суди. На цей час в Україні в різних інстанціях працює близько 15 колишніх військових суддів. Частина працює в прокуратурі, частина — в Збройних Силах України, бере участь у бойових діях.
“Потрібно розуміти, що кваліфікації та навчання для розгляду справ, пов’язаних з воєнним конфліктом, ніхто особливо й немає. У Касаційному кримінальному суді один лише суддя, який має досвід роботи у військових судах. Я також служив у військових судах і хочу сказати, що для розгляду військових справ діяло приблизно 50 тисяч різних нормативних актів. Звичайно, що за 7 років у тих умовах, коли судді мають шалене навантаження, опанувати цих 50 тисяч нормативних актів неможливо”, — зазначив пан Ткачук.
Водночас, Світлана Хмельова наголосила на тому, що суддям необхідна підтримка, оскільки категорія справ, пов’язаних зі збройним конфліктом, нова, і суддям непросто розглядати такі справи.
“Я з 2015 року не згадаю жодного семінару, конференції, яка була би проведена у межах курсу із підняття кваліфікації, саме Національною школою суддів. Жодних навчань із цього приводу не відбувалося. Як то кажуть, вчимося на своїх помилках”, — розповіла Хмельова.
Саме тому ГО “Вектор прав людини” та Медійна ініціатива за права людини ініціювали проєкт «Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості». В його межах проведено низку освітніх заходів для представників(-ць) судів, прокуратури, медіа та громадськості. Їх відеозаписи доступні онлайн:
1) Вебінар «Війна і правосуддя: як не загубитися в поняттях і знайти потрібні судові рішення?» (126 хв.). Запис: https://youtu.be/o15tbsQaQoA
2) Вебінар «Практичні аспекти ефективної комунікації справ, пов’язаних із збройним конфліктом» (122 хв.). Запис: youtu.be/A_R7KepZTDM
3) Вебінар «Воєнні злочини: як не загубитися в поняттях і відслідковувати судові справи?» (144 хв.). Запис: https://youtu.be/gMTzJDyshwQ
4) Вебінар «Особливості кваліфікації та розслідування воєнних злочинів» (157 хв.). Запис: https://youtu.be/vij3CZfPmN4
Онлайнові обговорення “Судові процеси щодо війни: як зацікавити медіа?” та “Судові справи щодо війни: чому їх важливо пояснювати суспільству?” були проведені в межах проєкту «Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості». Ідею проєкту підтримали Рада суддів України, Департамент Офісу Генерального прокурора України з нагляду за розслідуваннями злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту в Україні, ОГПУ, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.
Проєкт «Збройний конфлікт в Україні: комунікація заради справедливості» реалізується в межах спільного конкурсу програми «Права людини і правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» та проєкту ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
Коментарі ()